поступливий

ПОСТУ́ПЛИВИЙ, а, е.

Схильний поступатися (у 2 знач.), який легко йде на поступки; згідливий.

Наталя Сидорівна була поступливою і не звикла чинити опір (А. Хижняк);

Хлопець не вмів сердитись, був поступливий, щирий (Ю. Бедзик);

Становище в Іспанії зв'язувало Наполеонові руки, він не міг звідти забрати армію, щоб кинути її на Росію. Тоді Олександр був би поступливіший (П. Кочура);

* Образно. З міщанством важко боротись, бо воно поступливе, як болото: поступиться, а потім засмоктує (із журн.).

Значення в інших словниках

1. поступливий — посту́пливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. поступливий — див. покірний  Словник синонімів Вусика
3. поступливий — -а, -е. Схильний поступатися (у 2 знач.), який легко йде на поступки; згідливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поступливий — ЗГІ́ДЛИВИЙ (з яким легко дійти згоди), ЗГОВІ́РЛИВИЙ, ЗЛАГІДЛИ́ВИЙ, НЕСПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, ЗГО́ДЛИВИЙ рідко, ЛА́ГІДЛИВИЙ (ЛА́ГОДЛИВИЙ) рідко. Він знов був, як звичайно, чемний, лагідний, згідливий.. чоловік (І. Франко); — Якось тобі вдається, що тебе всі люблять.  Словник синонімів української мови
5. поступливий — ПОСТУ́ПЛИВИЙ, а, е. Схильний поступатися (у 2 знач.), який легко йде на поступки; згідливий. Наталя Сидорівна була поступливою і не звикла чинити опір (Хижняк, Невгамовна, 1961, 270); Хлопець не вмів сердитись, був поступливий, щирий (Ю. Бедзик, Вогонь..  Словник української мови в 11 томах