поступок

ПОСТУ́ПОК, пку, ч., розм., рідко.

1. Те саме, що учи́нок.

Поступки ваші всі не Божі; Ви на сутяжників похожі І раді мордовать [мордувати] людей (І. Котляревський);

Ти боїшся, коли б я “не пожалувала” про свій поступок. Ти коли-небудь чула, щоб я жалувала про яку-небудь послугу, зроблену комусь із товаришів? (Леся Українка);

Він почував гидоту свого поступку (Л. Мартович).

2. перев. мн., діал. Поведінка, поводження.

Він зрозумів, що се вже в його власній хаті скоїлася змова проти нього, і якось аж надто виразно бачив тепер і відчував надмірну чемність і солодкість у поступках своєї тещі і жінки (О. Маковей).

Значення в інших словниках

1. поступок — посту́пок 1 іменник чоловічого роду учинок розм., рідко посту́пок 2 іменник чоловічого роду поведінка діал., переважно у множині  Орфографічний словник української мови
2. поступок — -пку, ч. 1》 Відсоток, набавка понад звичну ціну. 2》 Поступка. 3》 зах. Вчинок, поведінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поступок — моск. вчинок хохл. (поступок) вчинок вчинок, витівка, збиток  Словник чужослів Павло Штепа
4. поступок — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм.  Словник синонімів української мови
5. поступок — ПОСТУ́ПОК, пку, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що учи́нок. Поступки ваші всі не божі; Ви на сутяжників похожі І раді мордовать [мордувати] людей (Котл., І, 1952, 242); Ти боїшся, коли б я «не пожалувала» про свій поступок.  Словник української мови в 11 томах