постьобати
ПОСТЬОБА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що.
1. Прошити стібками.
2. Шити, стьобати якийсь час.
ПОСТЬОБА́ТИ², а́ю, а́єш, док.
1. що. Побити, відшмагати кого-небудь.
– Торбу з харчами загубили! А бий тебе сила Божа! Що мені мати скажуть? Новісінька торба з материного рукава від сорочки ще й калиною вишита. Що його робити? – Задери піджак та постьобай себе батогом, – сміючись, радив Тимко (Григорій Тютюнник).
2. діал. Піти, покрокувати.
От і постьобав неборак, понурившись, а серце йому як не вискочить (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)