постьобати

ПОСТЬОБА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док.

1. перех. Прошити стібками.

2. неперех. Шити, стьобати якийсь час.

ПОСТЬОБА́ТИ², а́ю, а́єш, док.

1. перех. Побити, відшмагати кого-небудь.

— Торбу з харчами загубили! А бий тебе сила божа! Що мені мати скажуть? Новісінька торба з материного рукава від сорочки ще й калиною вишита. Що його робити? — Задери піджак та постьобай себе батогом, — сміючись, радив Тимко (Тют., Вир, 1964, 10).

2. неперех., діал. Піти, покрокувати.

От і постьобав неборак, понурившись, а серце йому як не вискочить (Свидн., Люборацькі, 1955, 153).

Значення в інших словниках

1. постьобати — постьоба́ти 1 дієслово доконаного виду прошити стьобками постьоба́ти 2 дієслово доконаного виду побити, відшмагати  Орфографічний словник української мови
2. постьобати — див. побити  Словник синонімів Вусика
3. постьобати — I -аю, -аєш, док. 1》 перех. Прошити стібками. 2》 неперех. Шити, стьобати якийсь час. II -аю, -аєш, док. 1》 перех. Побити, відшмагати кого-небудь. 2》 неперех., діал. Піти, покрокувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. постьобати — ПОСТЬОБА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що. 1. Прошити стібками. 2. Шити, стьобати якийсь час. ПОСТЬОБА́ТИ², а́ю, а́єш, док. 1. що. Побити, відшмагати кого-небудь. – Торбу з харчами загубили! А бий тебе сила Божа! Що мені мати скажуть?...  Словник української мови у 20 томах
5. постьобати — Постьоба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Постегать. 2) Зашагать, пойти. Постьобав неборак, понурившись. Св. Л. 224.  Словник української мови Грінченка