Словник української мови у 20 томах

постійний

ПОСТІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; безперервний, безупинний; протилежне дочасний.

І почалась від того дня Поміж громадою і паном Глуха, постійная війна (І. Франко);

Дорош наказав .. тримати під постійним обстрілом переправу німців (Григорій Тютюнник);

Молекули кожного тіла перебувають у постійному русі (з навч. літ.);

Постійне, невгавне шарудіння отих ламаних стеблин оберталося на монотонний свист (Ю. Смолич);

// Завжди наявний, який повсякчас супроводжує кого-, що-небудь; обов'язковий, неодмінний.

Писатиму не щомісяця, а може, на два місяці раз, бо воно і втомно було б, та й журнал той не має постійної рубрики критичної (Леся Українка);

Постійною складовою частиною повітря є вуглекислота (з наук.-попул. літ.);

// Який раз у раз настає, відбувається, виявляється тощо.

Всі відносини власності зазнавали постійної історичної заміни, постійних історичних змін (з мови документів);

// Який не проходить, не покидає кого-небудь (про етап, почуття і т. ін.).

А що воно – життя селянське? Вічна, до темені в голові, праця, одвічне приниження, .. постійний страх за свою нивку і перед суховієм, і перед градом, і перед холодом, і навіть перед самим сонцем (М. Стельмах).

2. Який не змінюється, зберігає свій склад, розмір, однакову форму, величину тощо; сталий, незмінний.

З мужиками тримається [отець Вікентій] як з рівнею, тільки не вміє за треби і таїнства правити постійну ціну (М. Стельмах);

Роль води в живому організмі винятково велика: вона необхідна для підтримання його постійного складу (з наук.-попул. літ.);

// Завжди той самий; звичайний, звичний.

Він сидів за столом, на покуті, на своєму постійному місці, як бувало завжди, коли розв'язувались важливі сімейні справи (О. Гуреїв);

// Який протягом тривалого часу не змінює місця роботи або проживання, посади, заняття тощо.

Деякі [листи] походили від його постійних, уже випробуваних співробітників (І. Франко);

За кожною ланкою закріплено постійних механізаторів, які .. разом з ланкою відповідають за врожай (з наук. літ.);

Постійні мешканці будинку.

3. Признач. для тривалого користування, розрахований на довгий час, термін; не тимчасовий.

Доки в плавнях точились бої, понтонери вже лагодили постійний міст (О. Гончар);

// Який діє, працює стабільно, завжди.

Карта голови постійної комісії з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів привернула увагу тим, що була без адміністративного поділу (з газ.);

Постійна виставка;

// техн. Який не підлягає заміні, який не можна зняти й замінити іншим.

Стоякові опори поділяються на постійні і знімні. Постійні стояки встановлюють лише в тих випадках, коли через отвір греблі лід не проходить (з наук. літ.).

4. перев. у чому. Який завжди зберігає вірність чому-небудь (певним поглядам, думкам, уподобанням тощо).

* Образно. Жіноче серце! .. Чого бажаєш? В чім змінне ти, і в чім постійне? Мов! (І. Франко);

// Який протягом тривалого часу незмінно залишається ким-небудь.

Не менше також треба було вважати [Целі] на окремі полички постійних абонентів (І. Франко);

Були вже в Арсена й постійні слухачі (Л. Дмитерко);

Постійний пацієнт;

Постійний замовник.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. постійний — (який не припиняється) безперервний, сталий, безупинний, безнастанний, повсякчасний, щохвилинний, книжн. стабільний.  Словник синонімів Полюги
  2. постійний — пості́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. постійний — Сталий, безупинний, безперестанний, безперервний, кн. перманентний; (порядок) незмінний, твердий; (атрибут) обов'язковий, неодмінний, конечний; (міст) не тимчасовий, капітальний; (- турботи) повсякчасний, кожно-; (клієнт) штатний, присяжний, б.з.  Словник синонімів Караванського
  4. постійний — -а, -е. 1》 Який триває увесь час, не припиняючись і не перериваючись; безперервний, безупинний. || Завжди наявний, який повсякчас супроводжує кого-, що-небудь; обов'язковий, неодмінний. || Який раз у раз настає, відбувається, виявляється тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. постійний — хохл. (постоянний) сталий сталий, усталений, неустанний, невгавний, незмінний, непорушний, повсякчасний, невпинний, тривалий, тривкий, твердий, див. систематичний  Словник чужослів Павло Штепа
  6. постійний — ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙ рідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М.  Словник синонімів української мови
  7. постійний — Пості́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. постійний — ПОСТІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; безперервний, безупинний. І почалась від того дня Поміж громадою і паном Глуха, постійная війна (Фр., X, 1954, 282); Дорош наказав..  Словник української мови в 11 томах