постілька

ПОСТІ́ЛЬКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до по́сті́ль.

Пізно-пізно! Ніч вже минає, світло згасає, дитинку, що не радилася лягти у постільку, зможе сон коло неньки (Марко Вовчок);

Перший шматок з страви – йому, Кирилкові, м'яка постілька – теж йому (Панас Мирний);

* Образно. [Дівчина:] Свіжий барвінку! Хто ж тобі без мене Білу на полі постільку постеле [постелить]? (Л. Боровиковський).

Значення в інших словниках

1. постілька — пості́лька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. постілька — постілонька, -и, ж. Зменш.-пестл. до постіль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постілька — ПОСТІ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до по́стіль. Пізно-пізно! Ніч вже минає, світло згасає, дитинку, що не радилася лягти у постільку, зможе сон коло неньки (Вовчок, І, 1955, 365); Перший шматок з страви — йому, Кирилкові...  Словник української мови в 11 томах
4. постілька — Постілька, -ки ж. ум. отъ постіль.  Словник української мови Грінченка