постілька

ПОСТІ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до по́стіль.

Пізно-пізно! Ніч вже минає, світло згасає, дитинку, що не радилася лягти у постільку, зможе сон коло неньки (Вовчок, І, 1955, 365);

Перший шматок з страви — йому, Кирилкові, м’яка постілька — теж йому (Мирний, І, 1954, 154);

*Образно. [Дівчина:] Свіжий барвінку! Хто ж тобі без мене Білу на полі постільку постеле [постелить]? (Бор., Тв., 1957, 111).

Значення в інших словниках

1. постілька — пості́лька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. постілька — постілонька, -и, ж. Зменш.-пестл. до постіль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постілька — ПОСТІ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до по́сті́ль. Пізно-пізно! Ніч вже минає, світло згасає, дитинку, що не радилася лягти у постільку, зможе сон коло неньки (Марко Вовчок); Перший шматок з страви – йому, Кирилкові, м'яка постілька...  Словник української мови у 20 томах
4. постілька — Постілька, -ки ж. ум. отъ постіль.  Словник української мови Грінченка