посуватися
ПОСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ПОСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сидячи (або лежачи), переміщатися на невелику відстань, не відриваючись від поверхні чогось.
[Вояк:] Куди ти прешся? І без тебе тісно! [Фортунатова жінка:] Ой, там мій чоловік! [Ремісник (посувається і дає їй місце):] Тихше (Леся Українка);
– Та сідайте-бо, свахо, за стіл, будьте ласкаві .. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі опустила додолу (І. Нечуй-Левицький);
– І справді, нумо вип'ємо... Що вони [жінки]?! – призро одказав Йосип і посунувся до брата (Панас Мирний);
Галя мовчки посунулась. Василь ліг посеред полу (Панас Мирний);
Одягнута по-міському жіночка, .. посунувшись, дала Вутаньці місце біля вікна (О. Гончар);
* Образно. – Ось як прополемо трохи нашу Полтавщину та заставимо посунутись мироїдів .. їй-бо, багатим життям заживем! (О. Гончар).
2. Йти, рухатися, переміщатися і т. ін. в якому-небудь напрямку.
Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки. А вони все колишуться, все посуваються далі та далі... (Панас Мирний);
Сахно круто повернула й попливла до ближчого берега .. Вона посувалася обережно, заощаджуючи останні сили (Ю. Смолич);
Бійці йшли на лижах парами, швидко посуваючись уперед (Я. Качура);
// тільки док. Піти, попрямувати куди-небудь.
Народ посунувсь у друге місце, а Івга зосталась, як опечена! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Потиху й обережно усі посунулись до берега (М. Коцюбинський);
Юра .. тихо, навшпиньках, крадькома посунувся до передпокою (Ю. Смолич);
// Іти важко, поволі.
Коні брели-посувалися ступінь за ступенем (А. Кримський);
Попереду брело двоє з автоматами .. За цими двома посувався молодий хлопчина у закіптюженому брезентовому костюмі (А. Хижняк);
Він змерз одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі (М. Коцюбинський);
// Наближатися, підходити до кого-, чого-небудь.
Матроси посуваються до Охріма, нашорошують вуха (В. Кучер);
Грицько червоний, як рак, махнув рукою і геть одійшов. Це зразу – наче його опекло – знову посунувся вперед (Панас Мирний);
// Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь.
“А бодай ти скис!” – думаю, а тим часом потрохи все далі та далі від його посуваюсь... (Марко Вовчок);
– Хто ти такий? – запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний);
// тільки док., розм. Піти кудись, завітати до кого-небудь; поткнутися.
Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода; Щодень бенкети, мов весілля, Всі п'яні, хоть посуньсь куда (І. Котляревський);
– Я б їм була їх глупі голови кип'ятком обілляла, якби були до мене посунулись, – крикнула Незгода (І. Франко).
3. Нешвидко їхати, плисти (про засоби пересування).
Валка посувається. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (М. Коцюбинський);
В Атлантичному океані посувається на схід пароплав (О. Довженко);
Поїзд посувався помалу (В. Собко);
// Переміщатися, змінюючи місце розташування.
Над Ордівкою заходило за гору сонце. Довгі гострі тіні посувалися з гори до низів (С. Васильченко);
Ранком вплигує в кімнату через верхню шибку мого єдиного вікна сонячний зайчик, поволеньки посувається по стіні (Ю. Мушкетик);
Стрілки годинника посуваються вперед (Ірина Вільде);
Уже місяць посунувсь на другу половину неба, як Солоха йшла од москаля (Панас Мирний);
// перен. Розширювати свої межі в певному напрямку, займати більшу територію і т. ін.
За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя (М. Старицький);
Спочатку люди селилися в родючій долині над річкою Прутом. Минали століття – і нові оселі посувалися в гори (Т. Масенко);
За кладовищем зелено-жовтим килимом розіслалося поле. Безкрає – воно посунулося за гору, ховалося за синьою покрівлею неба (Панас Мирний);
// Рухатися, переміщатися під дією вітру, внаслідок зміни тиску тощо (про хмари, туман і т. ін.).
Коли сонце спустилося нижче, хмара рішуче посунулася на Київ, гнана заобрійними вітрами (Ю. Яновський);
Далечінь .. ген-ген губиться в завісі легкого морозного туманцю, здається, дмухни на нього – і він посунеться далі (М. Стельмах);
// перен., рідко. Минати, проходити (про час).
У бою час посувається секундами (А. Трипільський).
4. перев. у сполуч. зі сл. вперед, перен. Розвиватися, переходити від одного етапу, рівня розвитку до іншого, вищого.
[Кіндрат Антонович:] Світ іде все вперед, і народ вперед посувається (М. Кропивницький);
Життя ж цінне лише тоді, коли Ви прагнете чогось, коли Ви посуваєтесь уперед, а не стоїте на місці (П. Тичина);
[Петро:] Як згадаємо, що колись було, та порівняємо до теперішнього, то й побачимо, що ми, хоч на крок, а все-таки посунулися вперед... (Панас Мирний);
Виховання теж багато посунулось наперед (Леся Українка);
// Досягати певних успіхів у роботі, навчанні і т. ін., вищого становища в суспільстві.
Хоч посувалися [школярі] й не дуже швидко, та працювали весело й розумно (Б. Грінченко);
Він сам бачив, що за батьківськими достатками далеко не посунешся .. Одна для нього дорога – служба. На службу ото і зібрався Гриць (Панас Мирний).
5. тільки док. Почати пересуватися (йти, їхати і т. ін.) у якомусь напрямку.
Фелікс причинив круглу ляду й посунувся під землею, підштовхуючи дівчинку, яку тяг за собою Воля (Ю. Яновський);
Полк рушив уперед і посунувся на своїх машинах попереду піхоти (В. Собко);
// Почати навально рухатися, йти великою масою.
Все те [орди] посунулось, полізло на Київ, на Україну, заславши українським трупом степи (І. Нечуй-Левицький);
// Почати їхати, плисти і т. ін. (про засоби пересування).
І наші човни з тихим шелестом посунулись вузеньким рівчаком, порослим рідким чаканом і очеретом (Олесь Досвітній);
Стефко Підгірський заїхав по Дарку саночками. Був уже пізній вечір. Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі (Ірина Вільде);
// Почати насуватися, громадитися у великій кількості (про хмари, туман і т. ін.).
В долину з Ільницького кряжа посунулись важкі хмари (С. Чорнобривець);
Он посунувсь [туман], здійнявсь над верболозом, над річкою; хитнувся в один бік, у другий – і ось уже перейшов трохи далі, кошлатим клоччям осів на сіренькі кущі (Є. Кротевич).
6. тільки док. Не втримавшись де-небудь, почати зсуватися вниз по похилій площині.
Федір незчувся, коли в його клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Панас Мирний);
Яресько .. жартома штовхнув товариша в бік, аж той, посковзнувшись по траві, посунувся з горба (О. Гончар);
Корпус міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля (В. Собко);
// Зсунутися вниз або набік з чого-небудь.
Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; .. очіпок, підбившись угору, посунувся набік (Панас Мирний);
Робота спинилась, голка випала з рук і шиття посунулось додолу (Леся Українка);
// Упасти, звалитися.
Мати не вдержала сліз, як молоді стали на килим і почали бити поклони. Їй здалось, що дочка вже ступила на хистку кладку, звідкіль от-от посунеться в шум (І. Нечуй-Левицький);
Вся затремтіла Параска, почувши слово “ні”, поблідла та так і посунулась на піл (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)