посуватися
ПОСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ПОСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сидячи (або лежачи), переміщатися на невелику відстань, не відриваючись від поверхні чогось.
[Вояк:] Куди ти прешся? І без тебе тісно! [Фортунатова жінка:] Ой, там мій чоловік! [Ремісник (посувається і дає їй місце):] Тихше (Л. Укр., II, 1951, 524);
— Та сідайте-бо, свахо, за стіл, будьте ласкаві.. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі опустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 279);
— І справді, нумо вип’ємо… Що вони [жінки]?! — призро одказав Йосип і посунувся до брата (Мирний, IV, 1955, 51);
Галя мовчки посунулась. Василь ліг посеред полу (Мирний, IV, 1955, 86);
Одягнута по-міському жіночка,.. посунувшись, дала Вутаньці місце біля вікна (Гончар, II, 1959, 166);
*Образно. — Ось як прополемо трохи нашу Полтавщину та заставимо посунутись мироїдів.. їй-бо, багатим життям заживем! (Гончар, II, 1959, 239).
2. Йти, рухатися, переміщатися і т. ін. в якому-небудь напрямку.
Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки. А вони все колишуться, все посуваються далі та далі… (Мирний, І, 1954, 345);
Сахно круто повернула й попливла до ближчого берега.. Вона посувалася обережно, заощаджуючи останні сили (Смолич, І, 1958, 100);
Бійці йшли на лижах парами, швидко посуваючись уперед (Кач., Вибр., 1953, 376);
// тільки док. Піти, попрямувати куди-небудь.
Народ посунувсь у друге місце, а Івга зосталась, як опечена! (Кв.-Осн., II, 1956, 292);
Потиху й обережно усі посунулись до берега (Коцюб., І, 1955, 349);
Юра.. тихо, навшпиньках, крадькома посунувся до передпокою (Смолич, II, 1958, 77);
// Іти важко, поволі.
Коні брели-посувалися ступінь за ступенем (Крим., Вибр., 1965, 392);
Попереду брело двоє з автоматами.. За цими двома посувався молодий хлопчина у закіптюженому брезентовому костюмі (Хижняк, Тамара, 1959, 37);
Він змерз одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі (Коцюб., II, 1955, 344);
// Наближатися, підходити до кого-, чого-небудь.
Матроси посуваються до Охріма, нашорошують вуха (Кучер, Чорноморці, 1956, 442);
Грицько червоний, як рак, махнув рукою і геть одійшов. Це зразу — наче його опекло — знову посунувся вперед (Мирний, III, 1954, 50);
// Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь.
«А бодай ти скис!» — думаю, а тим часом потрохи все далі та далі від його посуваюсь… (Вовчок, VI, 1956, 270);
— Хто ти такий? — запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Мирний, І, 1954, 327);
// тільки док., розм. Піти кудись, завітати до кого-небудь; поткнутися.
На колгоспівський лан вже не посунеться пан (Укр.. присл.., 1955, 352);
Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода; Щодень бенкети, мов весілля, Всі п’яні, хоть посуньсь куда (Котл., І, 1952, 78);
— Я б їм була їх глупі голови кип’ятком обілляла, якби були до мене посунулись, — крикнула Незгода (Фр., III, 1950, 114).
3. Нешвидко їхати, плисти (про засоби пересування).
Валка посувається. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (Коцюб., І, 1955, 180);
В Атлантичному океані посувається на схід пароплав (Довж., І, 1958, 397);
Поїзд посувався помалу (Собко, Шлях.., 1948, 98);
// Переміщатися, змінюючи місце розташування.
Над Ордівкою заходило за гору сонце. Довгі гострі тіні посувалися з гори до низів (Вас., І, 1959, 267);
Ранком вплигує в кімнату через верхню шибку мого єдиного вікна сонячний зайчик, поволеньки посувається по стіні (Мушк., Серце.., 1962, 224);
Стрілки годинника посуваються вперед (Вільде, Винен.., 1959, 10);
Уже місяць посунувсь на другу половину неба, як Солоха йшла од москаля (Мирний, І, 1954, 63);
// перен. Розширювати свої межі в певному напрямку, займати більшу територію і т. ін.
За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя (Стар., Облога.., 1961, 4);
Спочатку люди селилися в родючій долині над річкою Прутом. Минали століття — і нові оселі посувалися в гори (Мас., Вибр., 1961, 112);
За кладовищем зелено-жовтим килимом розіслалося поле. Безкрає — воно посунулося за гору, ховалося за синьою покрівлею неба (Мирний, І, 1954, 257);
// Рухатися, переміщатися під дією вітру, внаслідок зміни тиску тощо (про хмари, туман і т. ін.).
Коли сонце спустилося нижче, хмара рішуче посунулася на Київ, гнана заобрійними вітрами (Ю. Янов., II, 1954, 106);
Далечінь.. ген-ген губиться в завісі легкого морозного туманцю, здається, дмухни на нього — і він посунеться далі (Стельмах, І, 1962, 263);
// перен., рідко. Минати, проходити (про час).
У бою час посувається секундами (Трип., Дорога.., 1944, 69).
◊ Посува́тися (посу́нутися) наза́д (на за́дній план), рідко — ставати менш важливим, значущим.
Жінчине страждання — занімило Івасеве лихо… Своє, упиваючись чужим, забулося, посунулося назад (Мирний, І, 1954, 271).
4. перев. у сполуч. із сл. вперед, перен. Розвиватися, переходити від одного етапу, рівня розвитку до іншого, вищого.
[Кіндрат Антонович:] Світ іде все вперед, і народ вперед посувається (Кроп., II, 1958, 256);
Життя ж цінне лише тоді, коли Ви прагнете чогось, коли Ви посуваєтесь уперед, а не стоїте на місці (Тич., III, 1957, 143);
[Петро:] Як згадаємо, що колись було, та порівняємо до теперішнього, то й побачимо, що ми, хоч на крок, а все-таки посунулися вперед… (Мирний, V, 1955, 147);
Виховання теж багато посунулось наперед (Л. Укр., III, 1952, 662);
// Досягати певних успіхів у роботі, навчанні і т. ін., вищого становища в суспільстві.
Хоч посувалися [школярі] й не дуже швидко, та працювали весело й розумно (Гр., II, 1963, 71);
Він сам бачив, що за батьківськими достатками далеко не посунешся.. Одна для нього дорога — служба. На службу ото і зібрався Гриць (Мирний, III, 1954, 185).
Спра́ва (пра́ця і т. ін.) посува́ється (посува́лась) [упере́д] — справа робиться, робота виконується, поступово наближаючись до завершення.
Праця моя посувається потроху (Коцюб., III, 1956, 401);
Незважаючи на холод і дощ, що час від часу бризкав за комір гідрологам, робота посувалася швидко (Трубл., І, 1955, 115);
Справа з викупом [Т. Шевченка] посувалась дуже повільно (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 25).
5. тільки док. Почати сунутися, пересуватися (йти, їхати і т. ін.) у якомусь напрямку.
Фелікс причинив круглу ляду й посунувся під землею, підштовхуючи дівчинку, яку тяг за собою Воля (Ю. Янов., II, 1954, 43);
Полк рушив уперед і посунувся на своїх машинах попереду піхоти (Собко, Вогонь.., 1947, 144);
// Почати навально рухатися, йти великою масою.
Все те [орди] посунулось, полізло на Київ, на Україну, заславши українським трупом степи (Н.-Лев., І, 1956, 457);
// Почати їхати, плисти і т. ін. (про засоби пересування).
І наші човни з тихим шелестом посунулись вузеньким рівчаком, порослим рідким чаканом і очеретом (Досв., Вибр., 1959, 407);
Стефко Підгірський заїхав по Дарку саночками. Був уже пізній вечір. Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 168);
// Почати насуватися, громадитися у великій кількості (про хмари, туман і т. ін.).
В долину з Ільницького кряжа посунулись важкі хмари (Чорн., Визвол. земля, 1959, 30);
Он посунувсь [туман], здійнявсь над верболозом, над річкою; хитнувся в один бік, у другий — і ось уже перейшов трохи далі, кошлатим клоччям осів на сіренькі кущі (Крот., Сини.., 1948, 46).
6. тільки док. Не втримавшись де-небудь, почати зсуватися вниз по похилій площині.
Федір незчувся, коли в його клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Мирний, IV, 1955, 224);
Яресько.. жартома штовхнув товариша в бік, аж той, посковзнувшись по траві, посунувся з горба (Гончар, II,1959, 243);
Корпус міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля (Собко, Шлях.., 1948, 5);
// Зсунутися вниз або набік з чого-небудь.
Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; ..очіпок, підбившись угору, посунувся набік (Мирний, III, 1954, 11);
Робота спинилась, голка випала з рук і шиття посунулось додолу (Л. Укр., III, 1952, 473);
// Упасти, звалитися.
Мати не вдержала сліз, як молоді стали на килим і почали бити поклони. Їй здалось, що дочка вже ступила на хистку кладку, звідкіль от-от посунеться в шум (Н.-Лев., І, 1956, 137);
Вся затремтіла Параска, почувши слово «ні», поблідла та так і посунулась на піл (Мирний, IV, 1955, 116).
Словник української мови (СУМ-11)