посудити

ПОСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док.

1. кого і без дод. Осудити кого-небудь за щось.

Посудим людей раз, а люде десять раз (Номис);

Що не йде мимо їх двору господиня.., то стане, погляне та й головою похитає, а йдуть дві – удвох подивляться та посудять... (Марко Вовчок).

2. кого. Судити, обмовляти кого-небудь якийсь час.

– Ну, – каже мені дяк, – тепер ви мене похвалили, а я вас, – сядьмо ж, сусід своїх посудьмо-погудьмо абощо (Марко Вовчок).

3. рідко. Скласти, висловити певну думку про щось.

Не мені судити, чи варт вони [пісні] тих думок, що гоноблю я про їх, про те читачі краще посудять (Панас Мирний);

// Поговорити, якийсь час обмінятися думками.

– Разом довідаємося, що діється в світі, посудимо й спочинемо (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. посудити — (когось о щось): запідозрити когось у чомусь; [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. посудити — посуди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. посудити — -суджу, -судиш, док. 1》 перех. і без додатка. Осудити кого-небудь за щось. 2》 перех. Судити, обмовляти кого-небудь якийсь час. 3》 неперех., рідко. Скласти певну думку про щось. || Поговорити, побалакати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посудити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. посудити — ПОСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док. 1. перех. і без додатка. Осудити кого-небудь за щось. Посудим людей раз, а люде десять раз (Номис, 1864, № 7016); Що не йде мимо їх двору господиня..  Словник української мови в 11 томах
6. посудити — Посуди́ти, -джу́, -диш гл. Посудить. Посудим людей раз, а люде десять раз. Ном. № 7016.  Словник української мови Грінченка