посупити

ПОСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. посу́плять; док., що.

1. Нахмурити, насупити.

2. у сполуч. зі сл. голова. Схилити, похнюпити.

Хоч би півслова промовив [Василь]: голову посупив, руки поклав під стіл і ні до кого нічичирк (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. посупити — посу́пити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посупити — -плю, -пиш; мн. посуплять; док., перех. 1》 Нахмурити, насупити. 2》 у сполуч. зі сл. голова. Схилити, похнюпити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посупити — ПОСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. посу́плять; док., перех. 1. Нахмурити, насупити. 2. у сполуч. із сл. голова. Схилити, похнюпити. Хоч би півслова промовив [Василь]: голову посупив, руки поклав під стіл і ні до кого нічичирк (Кв.-Осн., II, 1956, 28).  Словник української мови в 11 томах
4. посупити — Посупити, -плю, -пиш гл. 1) Нахмурить. 2) = похнюпити. Голову посупив. Кв.  Словник української мови Грінченка