посупитися

ПОСУ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. посу́пляться; док.

1. Надати своєму обличчю похмурого, незадоволеного або сумного виразу.

То аж посупиться Денис, та аж з серцем скаже: – Чого ти за другим приглядаєшся? (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. Схилити голову; похнюпитися.

Удівонька молода, червона, як ягода, да ще й така, як ти, – червоний та гурочковий очіпок носить, щоб далеко манячив, а ти поникла, як в'яла трава, ходиш, посупившись, наче віку дожила і все дороге втратила (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. посупитися — посу́питися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посупитися — -плюся, -пишся; мн. посупляться; док. 1》 Надати своєму обличчю похмурого, невдоволеного або сумного виразу. 2》 Схилити голову; похнюпитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посупитися — НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
4. посупитися — ПОСУ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. посу́пляться; док. 1. Надати своєму обличчю похмурого, незадоволеного або сумного виразу. То аж посупиться Денис, та аж з серцем скаже: — Чого ти за другим приглядаєшся? (Кв.-Осн., II, 1956, 405).  Словник української мови в 11 томах
5. посупитися — Посупитися, -плюся, -пишся гл. 1) Нахмуриться. 2) = похнюпитися. Ну, годі ж тобі, дочко, посупившись стояти. Шевч. 289.  Словник української мови Грінченка