посутенілий
ПОСУТЕНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до посутені́ти.
2. у знач. прикм. Напівтемний.
Ввечері Ніна Дмитрівна вийшла з бібліотеки через чорний хід і пройшла посутенілим парком (Л. Первомайський);
* Образно. Її червона сукня майорить у вечірньому посутенілому повітрі (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)