потайно
ПО́ТАЙНО, присл., рідко.
Те саме, що по́тай.
Наняв [найняв] рибалку, щоб його перевіз потайно на сей бік (Сл. Б. Грінченка);
[Юліан:] Тепер твій [Кузьмо] ніж потрібен. Він [Данило] почав помсту, а ти скінчиш, проткнеш його в поході так потайно, щоб ляснув, як у воду впав (І. Карпенко-Карий);
Татьянин лист передо мною; Мов скарб, його я бережу, Читаю потайно з журбою І кожним словом дорожу (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Словник української мови (СУМ-20)