потепліти
ПОТЕ́ПЛІ́ТИ, те́плі́є, док.
1. перев. безос. Стати теплим, теплішим (про погоду, клімат).
– Після утрені, як верталися з вербою, дуже потепліло, розтав сніг, і скрізь по вулиці стояли глибокі калюжі (О. Стороженко);
У падолисті вдарив мороз. Потім знову потепліло (О. Маковей).
2. перен. Набрати привітного, лагідного, ласкавішого виразу, втратити суворість (перев. про очі, погляд і т. ін.).
Очі в Павла Михайловича потепліли й дивно заблищали (В. Кучер);
Полковник розгладив пишні вуса, тріпонув головою, наче хотів прогнати чорну хмару, що було найшла на нього й оце збила таку гарячу суперечку. Обличчя його одразу пом'якшало, очі потепліли (В. Кучер);
// безос.
У людей потепліло в очах (Яків Баш);
// Стати лагіднішим, ласкавішим.
Голос його потеплів.
Словник української мови (СУМ-20)