потерпнути
ПОТЕ́РПНУТИ, ПОТЕ́РПТИ, пну, пнеш; мин. ч. поте́рп, ла, ло і поте́рпнув, нула, ло; док.
1. Утратити чутливість, здатність вільно рухатися (про руки, ноги і т. ін.).
Пішла Ганна боса; ноги розчервонілись, потерпли од холоду, здеревеніли [здерев'яніли] (І. Нечуй-Левицький);
– Коли се на ранок щось промелькнуло побіля вікна, іде у двір. Глянула я – пан... У мене і руки, і ноги потерпли (Панас Мирний);
А ніч тяглася добрих дві доби, А в сурмачів давно потерпли губи (Л. Первомайський);
// безос.
– Геть від мене, виродки, кажу вам, бо зараз завтра таку про ваші “затђи” статтю вріжу.., що вам аж у п'ятах потерпне! (І. Франко).
2. рідко. Те саме, що заціпені́ти.
Захлинулась [Маргіт] водою, полетіла кудись перевертом і вся потерпла від жаху (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)