потовкмачити

ПОТОВКМА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого – що, розм.

1. Те саме, що потовкти́ 1.

Краще її [картоплю] зварити, тоді почистити та потовкмачити (С. Чорнобривець).

2. фам. Побити.

[Сонька:] А щоб вам чортяки ноги повивертали, щоб вас бенеря потовкмачила!.. (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. потовкмачити — потовкма́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потовкмачити — див. трощити  Словник синонімів Вусика
3. потовкмачити — -чу, -чиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що потовкти 1). 2》 фам. Побити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потовкмачити — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. потовкмачити — ПОТОВКМА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. 1. Те саме, що потовкти́ 1. Краще її [картоплю] зварити, тоді почистити та потовкмачити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8). 2. фам. Побити. [Сонька:] А щоб вам чортяки ноги повивертали, щоб вас бенеря потовкмачила!.. (Кроп., IV, 1959, 326).  Словник української мови в 11 томах
6. потовкмачити — Потовкмачити, -чу, -чиш гл. = потовкти. Хома думав, що ще трохи його потовкмачив, — принявсь лежачого шкварити. Кв. (О. 1861. V. 22).  Словник української мови Грінченка