потроху-троху

ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ, присл., рідко.

Те саме, що потро́ху.

Потроху-троху й вивчився працювати – там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. потроху-троху — потро́ху-тро́ху прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. потроху-троху — ПОСТУПО́ВО (без раптових змін, у певній послідовності, не відразу), ПЛА́ВНО, ПОТРО́ХУ (ПОТРО́ХИ), ПОТРО́ШКУ (ПОТРО́ШКИ), СТИ́ХА, ПОТИХЕ́НЬКУ (ПОТИХЕ́НЬКО), ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, ПОМА́ЛУ, ПОМАЛЕ́НЬКУ (ПОМАНЕ́НЬКУ), ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУ розм.  Словник синонімів української мови
3. потроху-троху — ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ, присл., розм. Те саме, що потро́ху. Потроху-троху й вивчився працювати — там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку (Ю. Янов., II, 1954, 18).  Словник української мови в 11 томах