потугішати
ПОТУГІ́ШАТИ, ає, рідко.
Док. до тугі́шати.
Поля на горбах, .. уже посвітлішали, .. раптом вловлюєш запах зерна, вогкувато-теплого, підсмажуваного шпарким повітрям – не сьогодні, то завтра воно потугішає, посухішає, обважніє у змертвілому колоску (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)