потурати

ПОТУРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. кому, чому і без дод. Не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволене, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь.

Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити (прислів'я);

Демко був плохенький, жіночим витребенькам потурав, і жінка у його в хаті верховодила (Марко Вовчок);

Гей, брати! Над рідним краєм Густо звисла пітьма ночі; А ми мовчки потураєм, – Сон важкий склепив нам очі (П. Грабовський);

Свекруха розсердилася, розходилася, нагримала на Якова, що жінці потурає (К. Гордієнко).

2. перев. із запереч. част. не, розм. Не звертати уваги, не зважати.

Ой, не за великі гроші вбито [козака], – За жупан голубенький, Не потурав вражий син турчин, Що він козак молоденький (з думи);

На те вона й була дітвора, щоб не потурати ні на що, через те її й зупиняли старші (Панас Мирний);

– Нікому – ніякого спуску. Все, що підлеглим належить, – дайте. Все, що належить з них, – візьміть .. Ми на війні, товаришу Хаєцький, – вже м'якше заговорив Антонович, – і ви не потурайте, хто та як про вас скаже чи подумає. Не потурайте ні на що (О. Гончар).

3. перев. із запереч. част. не, діал. Не вірити, не розраховувати на когось, щось.

– Дядьки поможуть. – Не потурай на те, Василю; поможуть, та не тобі, а собі (Г. Квітка-Основ'яненко);

Удвох, кажуть, і плакати Мов легше неначе; Не потурай: легше плакать, Як ніхто не бачить (Т. Шевченко).

4. розм., рідко. Знущатися над ким-небудь.

– Ні об чім тебе не прошу, тільки будь до мене добрий, не потурай, коли часом буду смутна (Г. Квітка-Основ'яненко).

(1) Потура́ти при́мхам чиїм – сприяти задоволенню або задовольняти чиїсь свавільні бажання.

Заповзята мати до певного часу потурала примхам дочки, яка не хотіла покидати Київ та тітку Настю (Л. Дмитерко).

◇ (2) Потура́ти се́рцю (се́рцеві) – діяти за власним бажанням, довірятися тільки своїм почуттям.

Святе Писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай (Т. Шевченко);

Хай і моєму серцю тяжко Сказать тобі: навік прощай! Нехай і так, нехай і важко, А серцеві не потурай! (Олена Пчілка);

Потура́ти собі́.

Правда, нині рано служби не маю, ну, але потурати собі не треба (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. потурати — потура́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потурати — (поблажливо ставитися до чиїх-небудь вчинків, хвалити, заохочувати когось) гладити по голові (по голівці) кого; гладити за шерстю кого. Один сидить та сам себе по голові гладить: – От молодець! От, брат, учора заспівав так заспівав!...  Словник фразеологічних синонімів
3. потурати — <�попуск> попускати, давати поблажку, не протидіяти, не перешкоджати, гладити по голівці кого, дивитися крізь пальці на що, п. ПІДСПІВУВАТИ; (з ч. не) 1. не давати спуску, 2. не звертати уваги, не зважати.  Словник синонімів Караванського
4. потурати — див. балувати  Словник синонімів Вусика
5. потурати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех., кому, чому і без додатка. Не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволенне, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь. 2》 перех. і неперех., перев. із запереч. част. не, розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. потурати — потура́ти се́рцю (се́рцеві). Діяти за власним бажанням, довірятися тільки своїм почуттям. Святе Писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай (Т. Шевченко); Хай і моєму серцю тяжко Сказать тобі: навік прощай!...  Фразеологічний словник української мови
7. потурати — ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка...  Словник синонімів української мови
8. потурати — Потура́ти, -ра́ю, -ра́єш кому в чім  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. потурати — ПОТУРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. неперех., кому, чому і без додатка. Не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволенне, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах
10. потурати — Потура́ти, -ра́ю, -єш гл. 1) Потворствовать, поблажать, мирволить. Ей, не потурай дитині змалечку, бо на старість з його не буде людей. Канев. у. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці. Мет. 83. 2) Обращать вниманіе.  Словник української мови Грінченка