потурати

потура́ти

-аю, -аєш, недок.

1》 неперех., кому, чому і без додатка. Не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволенне, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь.

2》 перех. і неперех., перев. із запереч. част. не, розм. Не звертати уваги, не зважати.

3》 неперех., перев. із запереч. част. не, діал. Не вірити, не розраховувати на когось, щось.

4》 неперех., розм., рідко. Знущатися над ким-небудь.

Значення в інших словниках

1. потурати — потура́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потурати — (поблажливо ставитися до чиїх-небудь вчинків, хвалити, заохочувати когось) гладити по голові (по голівці) кого; гладити за шерстю кого. Один сидить та сам себе по голові гладить: – От молодець! От, брат, учора заспівав так заспівав!...  Словник фразеологічних синонімів
3. потурати — <�попуск> попускати, давати поблажку, не протидіяти, не перешкоджати, гладити по голівці кого, дивитися крізь пальці на що, п. ПІДСПІВУВАТИ; (з ч. не) 1. не давати спуску, 2. не звертати уваги, не зважати.  Словник синонімів Караванського
4. потурати — див. балувати  Словник синонімів Вусика
5. потурати — ПОТУРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кому, чому і без дод. Не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволене, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь.  Словник української мови у 20 томах
6. потурати — потура́ти се́рцю (се́рцеві). Діяти за власним бажанням, довірятися тільки своїм почуттям. Святе Писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай (Т. Шевченко); Хай і моєму серцю тяжко Сказать тобі: навік прощай!...  Фразеологічний словник української мови
7. потурати — ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка...  Словник синонімів української мови
8. потурати — Потура́ти, -ра́ю, -ра́єш кому в чім  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. потурати — ПОТУРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. неперех., кому, чому і без додатка. Не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволенне, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах
10. потурати — Потура́ти, -ра́ю, -єш гл. 1) Потворствовать, поблажать, мирволить. Ей, не потурай дитині змалечку, бо на старість з його не буде людей. Канев. у. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці. Мет. 83. 2) Обращать вниманіе.  Словник української мови Грінченка