похапливий

ПОХА́ПЛИВИЙ, а, е.

1. Схильний до поспіху; який надто поспішає, роблячи щось.

Ластівка .. несподівано влетить в хату через одчинене вікно, політає, покрутиться, як похапливий гість (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. На мить з'явився на ній [на річці] похапливий човник і зник. Хтось плив до ятерів (Л. Смілянський).

2. Сповнений поспішливості; який свідчить про поспіх, про бажання швидше щось зробити, вчинити і т. ін.; поспішливий.

Повз приятелів похапливою ходою пробігла зібгана суха постать (Олесь Досвітній);

Вони засипали один одного похапливими запитаннями й ще похапливішими відповідями (Ю. Шовкопляс);

То була пора похапливої фіксації всього, що принесла революція (з газ.).

Значення в інших словниках

1. похапливий — поха́пливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. похапливий — -а, -е. 1》 Схильний до поспіху; який надто поспішає, роблячи щось. 2》 Сповнений поспішливості; який свідчить про поспіх, про бажання швидше щось зробити, вчинити і т. ін.; поспішливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. похапливий — ПОХА́ПЛИВИЙ, а, е. 1. Схильний до поспіху; який надто поспішає, роблячи щось. Ластівка.. несподівано влетить в хату через одчинене вікно, політає, покрутиться, як похапливий гість (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах