похапливий

ПОХА́ПЛИВИЙ, а, е.

1. Схильний до поспіху; який надто поспішає, роблячи щось.

Ластівка.. несподівано влетить в хату через одчинене вікно, політає, покрутиться, як похапливий гість (Н.-Лев., IV, 1956, 170);

Похапливий обиватель поспішив охрестити тільки що закінчену конференцію комуністів Радреспублік «першою без Леніна» (Еллан, II, 1958, 275);

*Образно. На мить з’явився на ній [на річці] похапливий човник і зник. Хтось плив до ятерів (Сміл., Крила, 1954, 8).

2. Сповнений поспішливості; який свідчить про поспіх, про бажання швидше щось зробити, вчинити і т. ін.; поспішливий.

Повз приятелів похапливою ходою пробігла зібгана суха постать (Досв., Вибр., 1959, 324);

Вони засипали один одного похапливими запитаннями й ще похапливішими відповідями (Шовк., Людина.., 1962, 239);

То була пора похапливої фіксації всього, що принесла революція (Літ. Укр., 1.ХІ 1968, 3).

Значення в інших словниках

1. похапливий — поха́пливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. похапливий — -а, -е. 1》 Схильний до поспіху; який надто поспішає, роблячи щось. 2》 Сповнений поспішливості; який свідчить про поспіх, про бажання швидше щось зробити, вчинити і т. ін.; поспішливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похапливий — ПОХА́ПЛИВИЙ, а, е. 1. Схильний до поспіху; який надто поспішає, роблячи щось. Ластівка .. несподівано влетить в хату через одчинене вікно, політає, покрутиться, як похапливий гість (І. Нечуй-Левицький); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. похапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм.  Словник синонімів української мови