похапцем
ПО́ХАПЦЕМ, присл.
Швидко, поспішаючи; похапливо.
Ми й не зчулися, як за поріг переступили. Кинулись духом і, не справивши нічогісінько, похапцем, звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані (Марко Вовчок);
Похапцем запхала [Ганна] папірець у конверт, написала адресу (Б. Грінченко);
Він і снідає похапцем, не дуже-то пережовуючи, і за столом сидить, мов на жаринах (І. Рябокляч);
* Образно. Похапцем сходить притьмарений місяць (Ю. Яновський);
// Між іншим, мимохідь.
– Я до тебе похапцем, на часок, на хвилиночку, – задзигорила [заторохтіла] дядина (І. Нечуй-Левицький);
Те, що ми .. творимо здебільше похапцем, стануть творити інші органічно, шукаючи кращого вислову для своїх ідей (В. Самійленко);
Коні на ходу, похапцем зривали листочки з придорожніх кущів і дерев (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)