похарчувати
ПОХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.
1. Харчувати кого-небудь якийсь час.
– Цить, цить, – каже, – і знай: сходи з колиби, як кажу, коли зможеш і щоднини, похарчуй, пороби, що треба, попести Тетянку, а там і вертай (О. Кобилянська).
2. що і без дод., діал. Поїсти.
Тивуниха засуятилася, запораїла що треба, дала похарчувати. Не шкодувала ліжничка жінкам постелити (К. Гриневичева).
Словник української мови (СУМ-20)