похвалка
ПО́ХВАЛКА, и, ж., заст.
Погроза (у 1 знач.).
Адвокат .. сказав, що справа погана через те, що люди чули ще перед вбивством похвалки Гната забити Олександру (М. Коцюбинський);
– Морди їм наб'ю!!... – Втихомиртеся, Володимире, – вмовляв його Лаговський, якому трохи й шкода було Володимира, але отся [ця] похвалка прикро його вразила (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)