похилитати

ПОХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

1. кого, що. Хилитати якийсь час; хилитнути кілька разів.

Ой затну я барду в дуба та й похилитаю (з народної пісні).

2. без дод. Неквапливо піти; побрести.

Пішов-похилитав хлопець із своєю ношею (О. Гончар);

Пилип ступив до возів, узяв жердину й похилитав нагору (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. похилитати — похилита́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. похилитати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Хилитати якийсь час; хилитнути кілька разів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похилитати — ПОХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Хилитати якийсь час; хилитнути кілька разів. Ой затну я барду в дуба та й похилитаю (Коломийки, 1969, 290).  Словник української мови в 11 томах