похмурений

ПОХМУ́РЕНИЙ, а, е.

Який похмурився (у 2 знач.); похмурий.

Уявляв [опришок] собі свою будучність – і жаль ставало самого себе. Лежав похмурений, з міцно затисненими зубами (Г. Хоткевич);

Всі похмурені й незадоволені розійшлися по своїх кутках (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. похмурений — похму́рений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. похмурений — -а, -е. Який похмурився (у 2 знач.); похмурий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похмурений — ПОХМУ́РИЙ (у поганому настрої; взагалі схильний до невеселого, сумного настрою; про обличчя, брови, лоб — який виражає такий настрій), ХМУ́РИЙ, ХМУРНИ́Й, ПОНУ́РИЙ, ПОНУ́РЕНИЙ, ХМА́РНИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАХМА́РЕНИЙ, ЗАХМА́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОСУ́ПЛЕНИЙ...  Словник синонімів української мови
4. похмурений — ПОХМУ́РЕНИЙ, а, е. Який похмурився (у 2 знач.); похмурий. Уявляв [опришок] собі свою будучність — і жаль ставало самого себе. Лежав похмурений, з міцно затисненими зубами (Хотк., II, 1966, 202); Всі похмурені й незадоволені розійшлися по своїх кутках (Мик., II, 1957, 206).  Словник української мови в 11 томах