похмурений
ПОХМУ́РЕНИЙ, а, е.
Який похмурився (у 2 знач.); похмурий.
Уявляв [опришок] собі свою будучність – і жаль ставало самого себе. Лежав похмурений, з міцно затисненими зубами (Г. Хоткевич);
Всі похмурені й незадоволені розійшлися по своїх кутках (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похмурений — похму́рений прикметник Орфографічний словник української мови
- похмурений — -а, -е. Який похмурився (у 2 знач.); похмурий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похмурений — ПОХМУ́РИЙ (у поганому настрої; взагалі схильний до невеселого, сумного настрою; про обличчя, брови, лоб — який виражає такий настрій), ХМУ́РИЙ, ХМУРНИ́Й, ПОНУ́РИЙ, ПОНУ́РЕНИЙ, ХМА́РНИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАХМА́РЕНИЙ, ЗАХМА́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОСУ́ПЛЕНИЙ... Словник синонімів української мови
- похмурений — ПОХМУ́РЕНИЙ, а, е. Який похмурився (у 2 знач.); похмурий. Уявляв [опришок] собі свою будучність — і жаль ставало самого себе. Лежав похмурений, з міцно затисненими зубами (Хотк., II, 1966, 202); Всі похмурені й незадоволені розійшлися по своїх кутках (Мик., II, 1957, 206). Словник української мови в 11 томах