похмільний

ПОХМІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. У стані похмілля (у 1 знач.).

– Яка я, по-твоєму, людина? – Похмільна, – позіхнувши, відповіла Саша (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького);

// Власт. станові похмілля.

Гаврило у похмільнім неспокої Стежками мандрував до Борової (М. Рильський).

2. Стос. до похмілля (у 2 знач.).

Семен їв, як звичайно, мовчки, але похмільна чарочка дражнила язика до розмови (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. похмільний — похмі́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. похмільний — -а, -е. 1》 У стані похмілля (у 1 знач.). || Власт. станові похмілля. 2》 Стос. до похмілля (у 2 знач.). Похмільний синдром — прояви абстиненції при хронічному алкоголізмі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похмільний — ПОХМІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. У стані похмілля (у 1 знач.). — Яка я, по-твоєму, людина? — Похмільна, — позіхнувши, відповіла Саша (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 452); // Власт. станові похмілля.  Словник української мови в 11 томах
4. похмільний — Похмільний, -а, -е Больной отъ перепоя. Не так моя головонька п'яная, як похмільная.  Словник української мови Грінченка