похмільний
ПОХМІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. У стані похмілля (у 1 знач.).
— Яка я, по-твоєму, людина? — Похмільна, — позіхнувши, відповіла Саша (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 452);
// Власт. станові похмілля.
Гаврило у похмільнім неспокої Стежками мандрував до Борової (Рильський, II, 1956, 81).
2. Стос. до похмілля (у 2 знач.).
Семен їв, як звичайно, мовчки, але похмільна чарочка дражнила язика до розмови (Л. Укр., III, 1952, 668).
Словник української мови (СУМ-11)