1. Словник української мови в 11 томах

похмільний

ПОХМІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. У стані похмілля (у 1 знач.).

— Яка я, по-твоєму, людина? — Похмільна, — позіхнувши, відповіла Саша (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 452);

// Власт. станові похмілля.

Гаврило у похмільнім неспокої Стежками мандрував до Борової (Рильський, II, 1956, 81).

2. Стос. до похмілля (у 2 знач.).

Семен їв, як звичайно, мовчки, але похмільна чарочка дражнила язика до розмови (Л. Укр., III, 1952, 668).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похмільний — похмі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. похмільний — -а, -е. 1》 У стані похмілля (у 1 знач.). || Власт. станові похмілля. 2》 Стос. до похмілля (у 2 знач.). Похмільний синдром — прояви абстиненції при хронічному алкоголізмі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похмільний — ПОХМІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. У стані похмілля (у 1 знач.). – Яка я, по-твоєму, людина? – Похмільна, – позіхнувши, відповіла Саша (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького); // Власт. станові похмілля. Гаврило у похмільнім неспокої Стежками мандрував до Борової (М. Словник української мови у 20 томах
  4. похмільний — Похмільний, -а, -е Больной отъ перепоя. Не так моя головонька п'яная, як похмільная. Словник української мови Грінченка