похрестити
ПОХРЕСТИ́ТИ, ещу́, е́стиш, док., кого.
1. Охрестити (у 1 знач.) всіх або багатьох.
– Похрестив князь своїх дванадцять синів (П. Загребельний).
2. Те саме, що охрести́ти 1 (про когось одного).
Ходила за меншою баришнею невеличка дівчинка – сирота Уляна, дочка того самого Хрещеника, що генерал, – нехай царствує! – похрестив (Панас Мирний).
3. також без дод., розм. Перехрестити, зробити знак хреста (кілька разів).
Тіш мене: занедужала я, На хвилинку не знаю спокою; Похрести, як бувало малою, Колиши мене, ненько моя! (П. Грабовський);
Поклалася [Настя] в ліжко, похрестила подушку (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)