похуділий
ПОХУДІ́ЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до похуді́ти, поху́днути, похуда́ти.
Круг нас світяться воском похуділі за піст обличчя (М. Коцюбинський);
Місячне сяйво освічує зеленкувате бісівське око змученої, одразу похуділої вівці, а біля її ніг вовтузиться чорна грудочка – перший прибуток нового господаря (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий.
Коли він зняв з похуділого пальця останню коштовність – весільний перстень, почув, що все у житті вже втрачено і нема чого боротися за нього (М. Стельмах);
Перед ним сидів на коні старий і похудалий степовик, із запалими грудьми й блідим обличчям (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)