похуділий
ПОХУДІ́ЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до похуді́ти, поху́днути, похуда́ти.
Круг нас світяться воском похуділі за піст обличчя (М. Коцюбинський);
Місячне сяйво освічує зеленкувате бісівське око змученої, одразу похуділої вівці, а біля її ніг вовтузиться чорна грудочка – перший прибуток нового господаря (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий.
Коли він зняв з похуділого пальця останню коштовність – весільний перстень, почув, що все у житті вже втрачено і нема чого боротися за нього (М. Стельмах);
Перед ним сидів на коні старий і похудалий степовик, із запалими грудьми й блідим обличчям (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похуділий — похуді́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- похуділий — похудлий, похудалий, -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до похудіти, похуднути, похудати. 2》 у знач. прикм.Худий, кістлявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похуділий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- похуділий — ПОХУДІ́ЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до похуді́ти, поху́днути, похуда́ти. Круг нас світяться воском похуділі за піст обличчя (Коцюб. Словник української мови в 11 томах