1. Словник української мови в 11 томах

похуділий

ПОХУДІ́ЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДА́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до похуді́ти, поху́днути, похуда́ти.

Круг нас світяться воском похуділі за піст обличчя (Коцюб., II, 1955, 363);

Місячне сяйво освічує зеленкувате бісівське око змученої, одразу похуділої вівці, а біля її ніг вовтузиться чорна грудочка — перший прибуток нового господаря (Стельмах, II, 1962, 347).

2. у знач. прикм. Худий, кістлявий.

Коли він зняв з похуділого пальця останню коштовність — весільний перстень, почув, що все у житті вже втрачено і нема чого боротися за нього (Стельмах, II, 1962, 245);

Перед ним сидів на коні старий і похудалий степовик, із запалими грудьми й блідим обличчям (Кучер, Прощай.., 1957, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похуділий — похуді́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. похуділий — похудлий, похудалий, -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до похудіти, похуднути, похудати. 2》 у знач. прикм.Худий, кістлявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похуділий — ПОХУДІ́ЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до похуді́ти, поху́днути, похуда́ти. Круг нас світяться воском похуділі за піст обличчя (М. Словник української мови у 20 томах
  4. похуділий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови