похітливий

ПОХІТЛИ́ВИЙ, а, е.

Сповнений похоті; хтивий.

Малого зросту, опецькувата, з великими зеленими очима – вона є взірець похітливої жінки (Ю. Яновський);

// Який виражає похіть, у якому відчувається похіть.

Ідуть парами чоловік-жінка, жадібно притулившись одне до одного, і похітливий крізь розмову плеще сміх (А. Головко);

Його пожадливий погляд нетерпляче блукав по дівочому натовпі і раптом зупинився на Наталці, нахабний, похітливий (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. похітливий — похітли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. похітливий — -а, -е. Сповнений похоті; хтивий. || Який виражає похіть, у якому відчувається похіть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похітливий — Хтивий, ненатля, ненатлий, жагливий, жагучий, пожадливий, палкий, запальний, див. ненаситний, слабострасний  Словник чужослів Павло Штепа
4. похітливий — ХТИ́ВИЙ (схильний до надмірної чуттєвої насолоди, плотського потягу; який виражає плотський потяг), ПОХІТЛИ́ВИЙ, ПЛОТОЛЮ́БНИЙ, СЛАСНИ́Й, СЛАСТОЛЮ́БНИЙ рідше, ПРІАПІ́ЧНИЙ книжн., заст.; МАСНИ́Й розм., МА́СЛЯНИЙ розм. (який виражає хтивість).  Словник синонімів української мови
5. похітливий — ПОХІТЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений похоті; хтивий. Малого зросту, опецькувата, з великими зеленими очима — вона є взірець похітливої жінки (Ю. Янов., І, 1958, 173); // Який виражає похіть, у якому відчувається похіть.  Словник української мови в 11 томах