поцвілий

ПОЦВІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до поцвісти́ 2.

– То, стало бути, що Росєя наша навіть якихсь там поцвілих жупанів не викине куди треба (У. Самчук).

Значення в інших словниках

1. поцвілий — поцві́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поцвілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поцвісти 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поцвілий — ПОЦВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поцвісти́ 2.  Словник української мови в 11 томах
4. поцвілий — Поцвілий, -а, -е Заплѣснѣвѣлый.  Словник української мови Грінченка