1. Словник української мови у 20 томах

поцвілий

ПОЦВІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до поцвісти́ 2.

– То, стало бути, що Росєя наша навіть якихсь там поцвілих жупанів не викине куди треба (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцвілий — поцві́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поцвілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поцвісти 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцвілий — ПОЦВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поцвісти́ 2. Словник української мови в 11 томах
  4. поцвілий — Поцвілий, -а, -е Заплѣснѣвѣлый. Словник української мови Грінченка