поцюкати

ПОЦЮ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях.

– До пояса обгорів [старшина], одна стріла йому в шию влучила, друга в руку, поцюкали йому голову шаблями, а він руба й руба (П. Панч).

2. також без дод. Цюкати якийсь час.

Він ще трохи поцюкав, поки Сашко відібрав з рук сокиру (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. поцюкати — поцю́кати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поцюкати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях. 2》 також без додатка. Цюкати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поцюкати — РУБА́ТИ (ударяючи сокирою або чимось гострим, розсікати, розділяти на частини), ЦЮ́КАТИ розм. (без великих зусиль), ГЕ́ХКАТИ розм. (видаючи при цьому звук "гех"). — Док.: поруба́ти, полупа́ти діал. поцю́кати.  Словник синонімів української мови
4. поцюкати — ПОЦЮ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях.  Словник української мови в 11 томах
5. поцюкати — Поцюкати, -каю, -єш гл. Слегка порубить топоромъ, саблей. Козак лежить і поцюканий, і порубаний. ХС. II. 196.  Словник української мови Грінченка