Великий тлумачний словник сучасної мови

поцюкати

поцю́кати

-аю, -аєш, док., перех.

1》 розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях.

2》 також без додатка. Цюкати якийсь час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поцюкати — поцю́кати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поцюкати — ПОЦЮ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях.  Словник української мови у 20 томах
  3. поцюкати — РУБА́ТИ (ударяючи сокирою або чимось гострим, розсікати, розділяти на частини), ЦЮ́КАТИ розм. (без великих зусиль), ГЕ́ХКАТИ розм. (видаючи при цьому звук "гех"). — Док.: поруба́ти, полупа́ти діал. поцю́кати.  Словник синонімів української мови
  4. поцюкати — ПОЦЮ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях.  Словник української мови в 11 томах
  5. поцюкати — Поцюкати, -каю, -єш гл. Слегка порубить топоромъ, саблей. Козак лежить і поцюканий, і порубаний. ХС. II. 196.  Словник української мови Грінченка