поцяткований
ПОЦЯТКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до поцяткува́ти.
Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною, біле, аж страшне, як маска (Леся Українка);
Ці слова – про набиті трамваї .. І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням (І. Драч);
Дуже гарний суничник під час цвітіння .. Все дерево поцятковане великими суцвіттями білих, схожих на конвалії квітів (з наук.-попул. літ.).
2. у знач. прикм. З цятками, вкритий цятками.
Зітхнула [Марина]. Розплющила прекрасні сині-сині поцятковані очі (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)