Словник української мови у 20 томах

поцяцькувати

ПОЦЯЦЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, розм.

Док. до цяцькува́ти.

Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною, поцяцькувала синькою комин (М. Коцюбинський);

* Образно. Один з них [майстрів] шкандибав, двоє несли руки на перев'язі, а збоку окремо від інших ішов Хома Причепа, і замість вуса чорніла в нього кривава рана. – Ой, хто це вас отак поцяцькував, панове?! – ахнули радці (З. Тулуб).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поцяцькувати — поцяцькува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. поцяцькувати — -ую, -уєш, перех., розм. Док. до цяцькувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцяцькувати — Поцяцькува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поцяцькувати — ПОЦЯЦЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., розм. Док. до цяцькува́ти. Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною, поцяцькувала синькою комин (Коцюб., І, 1955, 53); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
  5. поцяцькувати — Поцяцькува́ти, -ку́ю, -єш гл. Украсить (предметъ) рѣзьбой, инкрустаціей, вышивкой и пр. Желех.  Словник української мови Грінченка