поцяцькований
ПОЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до поцяцькува́ти.
– Тетяна аж третій корсет на рік шиє й усе .. плисом обложені, гудзиками поцяцьковані (Грицько Григоренко);
Мав [Юзек] маленькі чобітки з манюсінькими срібними острогами, а при боці маленьку справжню шабельку, виложену сріблом і поцяцьковану різними коштовностями (Ю. Смолич);
Проти села, понад Россю, на десятки верстов скрізь було видко села на пологих луках, .. поцяцькованих то жовтими нивами, то зеленими лугами та гайками, то левадами (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Левко примружив поцяцьковані іржавинками сірі очі (В. Логвиненко).
2. у знач. прикм. Прикрашений оздобами, вкритий візерунками.
– Ой, гарні ж книги! Господи, які гарні! – говорила баба Зінька, придивляючись близько до поцяцькованих палятурок та блискучих защіпок (І. Нечуй-Левицький);
// Пістрявий.
Приндиться [конторник], як гиндик, так у гиндика хоч хвіст поцяцькований! (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)