Словник української мови у 20 томах

почаклувати

ПОЧАКЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., над ким – чим і без дод.

Чаклувати якийсь час;

// перен. Зробити що-небудь незрозуміле для невтаємничених.

Ну, думали, пропала гармошка. А він висушив її, почаклував над нею, пошептав, помацав, – і знову заспівала в його руках, як та сопілочка в пастушки рано-вранці на царині (Григорій Тютюнник);

Почаклувала [мати] у пічурці, подула голосно, в попелі знайомо блиснула жаринка (Ю. Збанацький).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. почаклувати — почаклува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. почаклувати — -ую, -уєш, док., над ким – чим і без додатка. Чаклувати якийсь час. || перен. Зробити що-небудь незрозуміле для невтаємничених.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. почаклувати — ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИ заст.; НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАШІ́ПТУВАТИ заст., ШЕПТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
  4. почаклувати — ПОЧАКЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., над ким-чим і без додатка. Чаклувати якийсь час; // перен. Зробити що-небудь незрозуміле для невтаємничених. Ну, думали, пропала гармошка.  Словник української мови в 11 томах
  5. почаклувати — Почаклувати, -лую, -єш гл. Поколдовать.  Словник української мови Грінченка