почапати
ПОЧА́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.
Піти, не твердо ступаючи.
Четвертий день був дуже сонячний, веселий. І Зінько мов побадьорішав: сам, не держачись навіть, почапав по хаті і вийшов на призьбу (Б. Грінченко);
У палітурні я віддав батькові Паньків сундучок, він почапав на своїх обрубках швидко і зник за ворітьми (Л. Первомайський);
– Спить, – сказав старий і вже певнішим кроком почапав до дверей (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)