почаркувати

ПОЧАРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, з ким і без прям. дод.

Док. до чаркува́ти.

Хтось із козаків порвався почаркувати з Сірком, але кошовий махнув рукою, і козак сів (Ю. Мушкетик);

– Давненько з тобою не бачились, то воно не гріх було б сьогодні й почаркувати (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. почаркувати — почаркува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почаркувати — Почаркува́ти, -ку́ю, -єш гл. Попьянствовать.  Словник української мови Грінченка