почаркувати
ПОЧАРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, з ким і без прям. дод.
Док. до чаркува́ти.
Хтось із козаків порвався почаркувати з Сірком, але кошовий махнув рукою, і козак сів (Ю. Мушкетик);
– Давненько з тобою не бачились, то воно не гріх було б сьогодні й почаркувати (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- почаркувати — почаркува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- почаркувати — Почаркува́ти, -ку́ю, -єш гл. Попьянствовать. Словник української мови Грінченка