почасти
ПОЧА́СТИ, присл.
1. Не повністю, не цілком, частково.
Зараз-зараз тільки деякі галузі мистецтва почасти можна було б віднести до творчості колективом, гуртом людей (В. Еллан-Блакитний);
У справі вивчення текстологічної і цензурної історії творів Шевченка .. багато .. нез'ясованого або з'ясованого тільки почасти (з наук. літ.);
// Менше, ніж щось інше; трохи.
Треба ще відзначити, що усність творення залишається в основному за такими видами народної творчості, як приказка, прислів'я, анекдот, казка, почасти – частушка і коломийка (М. Рильський);
На третій рік в міжряддях сіють сидерати – гречку, гірчицю і почасти фацелію (з наук. літ.);
// До певної міри.
– Ви пам'ятаєте той апарат? – радісно скрикнув він .. – Гарна була машина... Отож той апарат і ставсь почасти причиною зміни в моєму житті (М. Коцюбинський);
Славко трохи оживився. Йому все здавалося, що читальняний [читальний] будинок – це почасти його діло (Л. Мартович);
Звичайно, спогади, почасти й фантастичні, Розмови нашої хистку являли вісь (М. Рильський).
2. Якийсь час.
Омар Мервський жив почасти ще при соманідській династії Х в., але це поет більше вже газневідський (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)