початкуючий
ПОЧАТКУ́ЮЧИЙ, а, е, розм.
Який починає працювати в якій-небудь галузі, перев. як письменник.
На полі оригінальної поезії вийшло в “Зорі” кільканадцять творів початкуючих поетів (І. Франко);
Треба з любов'ю рекламувати перші книжки початкуючих літераторів, пам'ятаючи, що кожен з нині відомих теж видавав свої перші книжки (з газ.);
// у знач. ім. початку́ючий, чого, ч. Те саме, що початкі́вець.
Розуміти творчість молодих та початкуючих можна лише в тому випадку, коли ти сам із ними перебуваєш у тісних стосунках, а не просто спостерігаєш їх збоку (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)